З дитинства ми звикли, що все треба заслуговувати. Нічого не дається просто так.
- Любов потрібно заслужити гарною поведінкою, оцінками тощо.
- Їжу теж потрібно заслужити роботою (“Хто не працює, той не їсть”).
- Речі потрібно заслужити, заробити (оцінками, поведінкою, роботою по дому чи господарству).
- Відпочинок теж треба заслужити – роботою до втрати сил.
- І навіть хороші подарунки потрібно заслужити (поганим дівчаткам і хлопчикам Дід Мороз не приносить подарунки або приносить зовсім маленькі та незначні).
Почавши в дитинстві, ми продовжуємо і далі постійно все заслуговувати: любов, схвалення, відпустку, підвищення, зарплату, премію, речі та навіть щастя. Ми нічого не приймаємо просто так. Навіть якщо нам щось дається, ми відкидаємо це – “я не заслужила”.
“Я не заслужила щастя, адже я мало страждала/працювала або поводилася недостатньо добре”.
Ми постійно намагаємось заслужити право на щастя та радості. І не розуміємо, що ми вже все це заслужили.
Заслужили, коли тільки зробили перший подих у цьому світі. Просто народившись, ми заслужили право на щастя та радості, право на задоволення та відпочинок, право на творчість та самовираження, право на любов.
Не треба нічого заслуговувати. Потрібно просто вчитися приймати те, що дає нам світ, і дарувати йому любов і свої таланти.
Ось так все просто і складно водночас.
І якщо щастя не потрібно заслуговувати, то як його знайти? Помічати радісні та щасливі моменти у житті.
Зробити це можна за допомогою мого авторського “Щоденника щастя”, який можна завантажити безплатно.
Щоденник щастя
А якщо ви відчуваєте, що вам варто глибше попрацювати зі своїми переконаннями про щастя, – буду рада попрацювати з вами на коуч-сесіях.