Інсайт, що перевернув мій світогляд

“…для тебе” – мої очі вихопили саме ці два слова із фрази “Ми працюємо для тебе” на вхідних дверях “Нової пошти”.

Минуло декілька днів і мені прийшла дуже цікава думка: “А що, якщо весь світ — для мене?”.

Весь навколишній світ, весь Всесвіт — це все для мене.

Від цієї думки у мене навіть подих перехопило. В один момент у мене всередині виникли дві сильні емоції — захвату і жаху.

Нас виховували в парадигмі “ти для світу”. Ти повинен бути корисним, щось давати світу, людям. А “я” – остання буква в алфавіті. Давати щось собі — це відразу поставити на собі клеймо “егоїстка”.

Тому і думка про те, що не ти створена для світу, а світ — для тебе, викликає справжній жах. Так може думати тільки найбільша егоїстка.

Але що, якщо дійсно — цей світ створений для нас, а не ми для нього. І я зараз не про користувацьке відношення і паплюження природи.

Що, якщо все у світі створено для того, щоб ми мали умови для свого проявлення, для розкриття потенціалу?

Тобто спочатку тобі світ дає умови й натхнення, і ти, розквітаючи в цих умовах, віддаєш світу те, що в тебе є. Із достатку, із радості, із любові, а не з останніх сил і стиснутих зубів (“я повинна”).

Для мене це дуже кардинальна думка і мені дуже важко описати емоції, які зараз відчуваю. Але це схоже на те, ніби ти в спеку знімаєш шубу, в якій тобі було душно і не зручно, і підставляєш своє тіло в легкій сукні свіжому літньому вітру, який куйовдить волосся і нашіптує на вушко:

– Це все для тебе…