Контроль VS прийняття

Прийняття – це можливість управляти ситуацією.

Звучить парадоксально, але це так.

Коли ми приймаємо ситуацію, себе чи іншу людину, то наступний крок після прийняття – це вибір реакції.

Я приймаю, що мій син зараз сердиться і кричить. Як я можу відреагувати на це? Яка моя реакція буде оптимальною у цій ситуації?

Приймаючи ситуацію, я можу керувати своїм станом, починаю бачити різні варіанти вирішення цієї ситуації, я відчуваю, що можу вплинути на цю ситуацію.

Неприйняття – це бажання зберегти контроль. І парадокс якраз у тому, що, намагаючись зберегти контроль, ми втрачаємо управління ситуацією та своїм станом.

Всі наші зусилля спрямовані на підтримку контролю та на те, щоб привести ситуацію до єдино правильного рішення (як нам здається).

Наприклад, я не приймаю, що мій син сердиться і кричить. Мені хочеться, щоб він перестав це робити. Тому мої сили спрямовані на те, щоби він замовк. І якщо мені не вдається це зробити, я почуваюся жертвою, заручницею ситуації.

Відчуття, що я нічого не контролюю, ще більше пригнічує мій стан. І відтак я не маю вибору, як відреагувати на цю ситуацію. Я відчуваю злість, роздратування, безпорадність.

На відміну від контролю, прийняття дає силу та почуття, що ти керуєш собою та ситуацією. А ще, безумовно, прийняття дуже позитивно впливає на відносини – ти дозволяєш іншому бути собою, проявлятися так, як він може це зробити зараз, і це не руйнує тебе.

Чи дивилися ви на прийняття з цієї точки зору?

Для мене цей інсайт був дуже важливимА для вас?

P.S. Більше про прийняття я розповіла на вебінарі “Як навчитися приймати” (російською мовою):