Антоніна Шаленна
Страх помилки
Одною з найсильніших перепон, яка заважає мені рухатися вперед, є страх зробити помилку.
Я настільки боюся помилитися, що або взагалі нічого не починаю, або роблю щось на тому мінімумі, де майже неможливо помилитися.
Але так неможливо по-справжньому рости. Точніше, можна — але такими мікро кроками, що на шлях до бажаного життя піде вічність.
Я знаю, звідки в мене цей страх і модель поведінки під назвою «Уникнути помилки». У школі основний акцент був не на тому, щоб чомусь навчитися, а на тому, щоб зробити все правильно, без помилок.
Спочатку пишеш чернетку, а потім старанно переписуєш усе в чистовик. І найважливіше — не зробити помилку. Інакше доведеться переписувати всю сторінку заново.
Отак і в житті. Спочатку «чернетка», а потім, коли на 100% впевнений, що можна вже «чистовик» — робиш це з єдиною думкою: «Тільки б не помилитися». І отримати свою заслужену «п’ятірку».
Але життя — діаметрально протилежне школі. У ньому немає чернеток, і головне завдання життя — не уникати помилок, а розкривати себе й бути щасливим.
І життєві помилки зовсім інші, ніж шкільні.
1️⃣ По-перше, у житті немає «правильних» чи «неправильних» відповідей. Немає вчителя чи сторінки в кінці підручника з правильними варіантами.
У житті є досвід, який ми отримуємо, діючи.
2️⃣ По-друге, помилка в житті — це не те що зроблено «не так».
Помилка — це результат, який не відповідає нашим очікуванням.
І все.
Насправді страх помилки часто не про саму дію, а про глибоке, дитяче переконання: «Якщо я помилюся — мене не любитимуть / від мене відвернуться / мене засудять». Але ми вже не в тій ситуації. Ми — дорослі. І маємо повне право шукати, пробувати, помилятися й жити своє життя, а не здавати нескінченні контрольні.
➡️ Що мені допомагає впоратися зі страхом помилки?
- Дуже визволяючою для мене стала фраза: «Помилки означають, що я чомусь вчуся». І це правда. Я просто ще не набула потрібного досвіду, щоб діяти або робити щось на рівні майстерності.
- Страх — це реакція нашої психіки на невідоме. Боятися зробити помилку — нормально. Важливо не поринути в цей страх повністю, а подивитися на нього ніби збоку, сфокусувавшись на наступних запитаннях:
- ✍🏻 «Що я можу зробити?»
- ✍🏻 «Чого саме я боюся — помилитися чи наслідків помилки?»
- ✍🏻 «Яких саме наслідків я боюся і як можу себе підстрахувати?»
- ✍🏻 «За якими критеріями я зрозумію, що це справді була помилка?»
- Важливо «відв’язати» страх помилитися від власної самооцінки. Почуття власної цінності не повинно базуватися на тому, що вийшло зробити «на відмінно» і без помилок.
Тоді помилка буде зворотним зв’язком у діяльності, а не ударом по особистості. Тоді «зробити помилку» буде означати «отримати досвід», а не «провалитися перед собою».
❓ А вам знайомий страх помилки? Чи заважає він досягати бажаного?
Якщо вам знайомий цей страх — ви не одна. Дуже багато з нас жили в системі, де помилка = сором. І тому навіть у дорослому віці ми мимоволі живемо з внутрішнім «червоним олівцем», який оцінює кожен крок. Але його можна потроху відкладати — і почати ставитися до себе з добротою.
P.S. До речі, як коуч, я бачу цей страх не тільки в собі. Дуже часто він виникає у моїх клієнтів. На сесіях ми розплутуємо цей клубок: звідки він взявся, які переконання його живлять, які саме наслідки лякають — і як можна м’яко, без тиску, йти вперед попри страх.
