Антоніна Шаленна
Внутрішній діалог: як розпізнати голос, який тебе стримує
Нещодавно в рамках Всесвітнього тижня коучингу я дивилась виступ Френка П’юселіка – одного з творців НЛП, автора ТДС терапії, розробника програми з ПТСР. І ключовий момент, який мені запам’ятався з цього виступу, це слова Френка:
➡️ Завдання коуча — побачити, який внутрішній діалог веде з собою клієнт.
- 🟠 Що він говорить собі?
- 🟠 Наскільки його діалог є здоровим*?
- 🟠 І який діалог хотів би мати клієнт?
*(це не клінічне визначення, а те, наскільки внутрішній діалог доброзичливий, чи створює він сприятливий внутрішній простір, чи веде до бажаного життя).
Мені дуже відгукнулися ці слова Френка П’юселіка, адже саме це я і роблю на сесіях — уважно слухаю, що клієнт говорить про себе, як звучить його внутрішній діалог, і потім показую це клієнту.
Чому важливо побачити свій внутрішній діалог?
🔍 Внутрішній діалог — це лінза, крізь яку ти бачиш себе, інших і світ.
Ми щодня говоримо з собою. І саме ці розмови як формують, так і відображають наші переконання, реакції, вибори. Ти можеш прагнути змін, але якщо всередині звучить “у мене не вийде”, “я не маю права”, “я недостатньо…” — кожен крок буде зроблений на межі сил, це буде надзвичайно складним завданням.
🧠 Думки стають звичками, а звички — життям.
Те, що ти повторюєш собі, осідає в тілі, в рішенні, в способі жити. Якщо внутрішній діалог підтримує — ти розправляєш плечі. Якщо пригнічує — ховаєшся, навіть коли світ відкриває безліч можливостей. Ти навіть не помічаєш цих можливостей, бо в голові грає платівка з одними й тими ж думками.
💥 Неможливо змінити життя, не змінивши розмову з собою.
Ти можеш планувати, змінювати роботу, розставляти цілі… але якщо всередині досі звучить старий скрипт — далі буде черговий повтор старого сценарію, а не нове життя.
🤍 Внутрішній діалог — це або твій союзник, або твій внутрішній критик.
Уяви, що замість “я знову все зіпсувала“, ти чуєш: “Я вчуся. Це новий досвід. Я впораюсь.” Це не про позитивне мислення. Це про внутрішню опору.
🌱 Побачити свій внутрішній діалог — означає почати його змінювати. І коли ти змінюєш цю внутрішню мову — змінюється усе.
Звідки береться наш внутрішній діалог?
Внутрішній діалог не виникає нізвідки. Це не випадкові думки — це система, яка формується впродовж усього життя.
Він базується на:
🔸 Пережитому досвіді — особливо в дитинстві. Те, що ми чули від батьків, вчителів, дорослих, із часом перетворюється на наш внутрішній голос. Якщо нам повторювали «не висовуйся», «будь хорошою», «не помиляйся» — ці фрази могли стати основою внутрішнього голосу.
🔸 Автоматичних думках і переконаннях. Ми щодня сприймаємо себе і світ через фільтр наших базових переконань. Якщо десь глибоко живе ідея «я недостатньо…», — її відлуння звучить у внутрішньому діалозі як: «мене не оберуть», «я не маю права на помилку», «в мене не вийде».
🔸 Нейропсихологічній пам’яті. Мозок віддає перевагу знайомому — тому внутрішній діалог часто «заїжджений», навіть якщо він шкідливий. Старі шаблони мислення повторюються автоматично, і лише усвідомленість дозволяє нам обрати інший спосіб говорити з собою.
🔸 Особистому наративі. Ми щодня розповідаємо собі історію про те, хто ми, на що здатні, чого заслуговуємо. І саме з цієї історії складається наш внутрішній монолог.
🧩 Отже, наш внутрішній діалог — це результат складної взаємодії досвіду, переконань, емоційної пам’яті та моделі «Я», що формується впродовж життя. Це пазл із багатьох джерел: родинних фраз, шкільних оцінок, досвіду помилок, страхів, перемог.
І його можна переписати, змінити усвідомлення, м’яку роботу з переконаннями, переписування наративу, практику нових реакцій.
Як помітити свій внутрішній діалог?
Перший крок — помітити, що саме ти говориш собі у звичних ситуаціях.
- Коли ти помиляєшся — який голос звучить усередині?
- Коли починаєш нову справу — що каже твій внутрішній голос?
- Коли отримуєш критику — які слова народжуються автоматично?
Можна уявити: твої думки — це репліки на сцені. Хто їх говорить? Це голос підтримки чи докору? Це твій дорослий вибір чи відлуння з минулого?
👂 Слухай себе уважно. Часто ми повторюємо внутрішні фрази роками — і навіть не помічаємо їх.
Як почати змінювати внутрішній діалог?
🌀 1. Коуч-сесії
Коучинг — це простір, у якому тебе уважно слухають. Це не поради, не оцінка, не критика. Це розмова, у якій я як коуч допомагаю побачити: які слова ти говориш собі, коли ніхто не чує?
На сесіях я м’яко делікатно звертаю увагу клієнтів на те, що вони говорять: «Зараз ти сказала… Чиї це слова?».
Кожне слово на коуч-сесії — це не просто слово, а відбиток внутрішнього світу і внутрішніх діалогів. І саме ці слова створюють життя — те, що ми говоримо собі день за днем, стає нашою реальністю. Коли ти починаєш бачити й усвідомлювати свій внутрішній діалог з’являється вибір: залишити його таким, яким він є чи змінити.
Зміни починаються з усвідомлення.
🗓 Якщо ви відчуваєте, що хочете переосмислити свої внутрішні монологи — запрошую на індивідуальну коуч-сесію. Це може бути початком зовсім іншої розмови з собою.
📓 2. Письмові практики.
Писати — означає уповільнити думку, зробити її видимою.
Один із найпростiших, але найефективніших способів — ранкові сторінки (метод Джулії Кемерон). Просто щодня писати 2–3 сторінки від руки про все, що у тебе в голові. Без цензури, без логіки, без “правильно/неправильно”.
Це наче вичищати простір — і поступово з-під шару автоматичних думок починає звучати справжній голос.
Також для глибшої роботи ви можете використовувати воркбуки, які я створюю. У кожному з них — ретельно підібрані запитання, які допомагають помітити старі наративи, переписати внутрішні правила й почати говорити з собою по-іншому.
🖋 Робота з письмом — це терапія ясністю. І вона доступна кожному.
Підсумки
Не можна побудувати нове життя словами, які звучать із минулого.
Але ви можете почати з малого: почути, що звучить усередині. І зробити перший крок — до теплішої, підтримуючої, правдивої розмови з собою.
Бо життя змінюється не тоді, коли змінюються обставини. А тоді, коли змінюється твій внутрішній голос.
