Я боюсь бути щасливою

Думаю, кожен із вас у дитинстві чи вже дорослим чув вираз, що за щастя треба платити. Я не знаю, звідки прийшло таке переконання, але, мабуть, це не має значення. Важливо те, що, засівши глибоко у підсвідомості, воно заважає нам бути щасливими.

Особисто я здогадувалася, що боюся розплати за своє щастя, але явно це якось не відчувала. І ось одного чудового дня я сиділа за своїм улюбленим підвіконням на кухні й писала. Улюблений чоловік на роботі, діти сплять, я творю, з хлібопічки пахне хліб, який ось-ось допечеться, я у своїй квартирі, про яку мріяла дуже довго.

Сиджу і розумію, що щаслива, що маю все, про що я мріяла і чого хотіла. І тут одразу ж холодною змією заповзає страх, що коли я зараз так гостро відчуваю своє щастя, значить, обов’язково такою ж гострою буде і розплата за нього.

“Не можна багато сміятися — плакатимеш” – знайомо? Ось так і живемо все життя: боїмося сміятися, боїмося радіти та веселитися. Інакше розплати не уникнути.

Я боюся, що якщо все добре, то обов’язково щось трапиться з цим “добре”, що обов’язково буде розплата за це. Тому краще сконцентруватися на поганому – за нього розплачуватись не потрібно.

Але ж я не хочу так! Я не хочу все життя прожити, не радіючи чи в очікуванні розплати за свою радість.

Щастя – це не те, що нам хтось зверху видав авансом і потім забере борг стражданням. Ні! Мій стан щастя – це результат цілеспрямованої концентрації на хорошому.

Якщо я зараз почну концентруватися на немитому посуді, неприбраному будинку, на непростій фінансовій ситуації, на капризах дітей, то стане не так уже й радісно.

Щасливі люди щасливі не тому, що у них все добре. У них теж багато труднощів, але вони концентруються на хорошому, помічають своє щастя. Адже у кожного в житті завжди є місце для щастя.

Пам’ятайте, щастя не залежить від того, хто ви є або що у вас є. Воно залежить тільки від того, про що ви думаєте.

Будда