Антоніна Шаленна
Жити чи доводити?
Більшість із нас не проживають власне життя — ми використовуємо його як доказ.
Доказ чого саме — залежить від установок, переконань і досвіду (в тому числі, і травматичного).
Ми можемо доводити свою потрібність або успішність, свою силу чи витривалість.
І найцікавіше (та водночас сумне) полягає в тому, що найчастіше в реальності не існує тих, кому ми намагаємося щось довести. Точніше, люди можуть бути, але вони не мають тих очікувань, які ми самі їм приписали. Насправді ми доводимо не їм, а собі — просто не усвідомлюємо цього.
Кілька років тому, після 5 років у декреті, я запитала своїх батьків: “Ви ж від мене чекали іншого? Що я чогось досягну, зроблю кар’єру?”
І була щиро здивована, коли почула відповідь: “Ні. Ми вже зараз тобою пишаємося.”
У них не було від мене очікувань. Я сама їх придумала — і намагалася довести своїм життям, що я «молодець».
Моє запитання не було спонтанним. Я його поставила, бо почала усвідомлювати: я постійно намагаюся довести, що я хороша, що я гідна любові та поваги.
Після відповіді батьків мені стало легше. Я чітко побачила: можна жити своє життя, а можна використовувати його як доказ.
Як зрозуміти, у якому режимі ви зараз?
Запитайте себе:
“Я живу своє життя з радістю і задоволенням чи намагаюся довести, що я…”
Що далі?
1️⃣ Перший крок — усвідомити, що я не живу, а доводжу.
2️⃣ Другий крок — зрозуміти: що для мене означає жити своє життя? Як я хочу жити? Що приносить мені радість і задоволення?
3️⃣ Третій крок — намітити дії, які допоможуть перейти від «доказу» до життя у задоволенні та радості.
❗️ Одразу попереджу: це не швидкий процес. На автоматі ми будемо повертатися до звичного «режиму доведення». Але свідомо змінюючи думки й дії — ми з часом приходимо до життя, яке дійсно проживаємо з радістю.
P.S. Якщо ви хочете пройти цей шлях із підтримкою — я з радістю створю для вас на коуч-сесіях простір, у якому це буде швидше, легше та ефективніше.
