Те, як ми називаємо певні речі чи явища у нашому житті, — це точний зліпок нашої свідомості.
І в цій статті я хочу розповісти про свій досвід однієї простої, але надзвичайно трансформаційної зміни у мисленні.
Я виросла в сім’ї, де будь-яка дія за межами звичного одразу сприймалася як проблема. Зателефонувати, дізнатися щось нове, оформити документи, відремонтувати те, що зламалось — усе це було проблемою. Було відчуття, що життя складається із нескінченний проблем.
Я жила з таким мисленням майже до 30 років.
Аж поки не натрапила на ідею, яка змінила мій внутрішній світ. Вона була дуже проста:
“А що, якщо проблему назвати задачею?”
Не “мені потрібно вирішити проблему”, а “мені потрібно виконати задачу”.
Здається, що змінилось просто слово. Але насправді змінилося відношення до дій, які потрібно зробити. Я перестала відчувати себе маленькою дівчинкою перед обличчям труднощів. Бо слово “проблема” викликає відчуття безсилля. А “задача” — це виклик, з яким можна працювати. Навіть якщо складно. Навіть якщо страшно.
Коли ми називаємо це задачею — ми автоматично переходимо в дорослу позицію. Ми стаємо тими, хто діє, а не тими, хто бореться з проблемами.
💬 Спробуйте прямо зараз:
- Згадайте ситуацію, яку ви нещодавно назвали проблемою.
- Переформулюйте: «Моя задача — …»
- Що змінюється у вашому сприйнятті?
Це не просто гра словами. Це спосіб діяти з іншої позиції..
«Проблеми» — це про безсилля.
«Задачі» — це про дію.
Якщо цей підхід вам відгукується — буду рада вашим думкам та досвіду.