Ваше життя – це яка гра?

✏️ Якщо подивитися на ваше життя зараз, то на яку гру воно схоже (це може бути реальна або вигадана гра)?

✏️ Як називається ця гра? Які у неї правила? Хто у неї грає?

✏️ Хто створив цю гру? Хто управляє нею?

⬇️

✏️ А в яку гру ви хотіли б грати? Як вона називається? Які у неї правила? Хто нею управляє?

✏️ Що ви можете зробити, щоб почати грати в цю гру?

Цікаві запитання, які дозволяють подивитись на своє життя і себе в ньому з нового ракурсу. Спробуйте, і ви будете здивовані своїми відповідями.

Я відповідала на ці запитання вже двічі — з різницею в рік. І було дуже цікаво подивитись на зміни, які відбулись у моєму сприйнятті свого життя і своєї ролі в ньому.

“Останній герой” VS “Подарунки Всесвіту”

Ось так я відповіла на ці запитання рік тому ⬇️

Коли я поставила собі це питання, то майже відразу надійшла відповідь: “Останній герой” (пам’ятаєте, було таке шоу?).

➡️ Кожен новий день — це низка нових випробувань.

➡️ Основна мета – вижити.

➡️ Ти або герой, або лузер.

💭 Чи подобається мені грати в цю гру? Ні! Я хочу по-іншому!

Я хочу грати в “Подарунки Всесвіту” 🎁, коли:

➡️ кожен день — це низка подарунків від світу.

➡️ основна мета – бути уважною, помітити, не пропустити свої подарунки

➡️ ти почуваєшся частинкою світу, якій не потрібно нічого заслуговувати, досягати, виживати. Можна просто бути та відгукуватися на подарунки світу.

Коли я почала грати у цю гру, то помітила, що у житті стільки подарунків:

• 🎁 промінчики ранкового сонця на моїй подушці, які грають з в моїм волоссям
• 🎁 кава, зварена старшим сином, і квіточка конюшини, подарована молодшим сином
• 🎁 спів солов’їв, який я раптово почула, випускаючи кішку на вулицю о 5 ранку.

Сподіваюся, мені вдасться продовжити грати в цю гру, залишивши “Останнього героя” у минулому. Я вдячна за цей цінний досвід, але далі мені хочеться по-іншому — не в захисних обладунках, а в легкій сукні з оберемком подарунків 🧡

Між двома іграми: перехід

А ось як я відповіла на ці запитання через рік:

Зараз у мене відчуття, що я в перехідному стані: стара гра завершена (її правила не працюють, але все ще дають про себе знати), а нову гру я ще не освоїла.

Я ще не зрозуміла — яка вона, нова гра. І яка я в цій грі…

Я намагаюсь зрозуміти нову гру, використовуючи старі уявлення і патерни. Але це не працює.

Мені здається, що нова гра — це не визначений наперед сценарій, а дорога, яка з’являється піді мною тоді, коли я рухаюсь, йду вперед. І її напрямок залежить від того, в якому я стані.

В цій грі немає чітко установлених правил, але в повну силу діють закони Всесвіту.

Я ж вмію грати тільки за правилами. Скажіть мені правила і я буду повністю відповідати їм. О, це мій супер скіл — бути такою, як треба.

А коли немає правил, то важко грати у гру. Ніби ти нічого не контролюєш і ні на що не впливаєш. Але це хибне враження. Так, не контролюєш, але впливаєш.

Зрозуміла! Стара гра — це про правила і контроль, а нова — про стан і вплив.

Цікаво! Пішла думати над цим інсайтом 🤔

P.S. Ось так працюють письмові практики: цей текст я публікую без редагування, так, як він писався. Просто мій потік думок, роздумів про гру, у яку я граю.

Коли я починала писати текст, я не знала, що в його кінці буду знати відповідь на питання: “В яку гру я граю?”