У моїй країні зараз триває війна.
Я не могла припустити, що колись напишу цю фразу. Але моя реальність зараз саме така – у моїй країні йде війна.
Я дуже чутлива та емпатична людина. Для мене людське життя – безумовна цінність. Тому те, що відбувається зараз у моїй країні – це нескінченний жах і нестерпний біль.
Хочеться сховатися, закритися від цієї реальності, не бачити всього того жаху. У моменті це допомагає захистити психіку, але якщо продовжувати і далі заперечувати реальність, це призведе до сумних наслідків надалі.
Коли я ховаюсь від реальності чи заперечую її, я не можу прийняти її.
Коли я не приймаю реальність, я не можу вибирати, як мені діяти.
І, як наслідок, виникає відчуття безсилля (“Я ні на що не впливаю, все безглуздо…”).
Крім того, заперечуючи реальність, я не отримую досвіду (а він точно знадобиться мені далі) або якщо навіть отримую досвід, то не привласнюю його собі.
Зв’язок із реальністю дає можливість:
- отримати досвід та використовувати його далі
- приймати рішення, які адекватні ситуації
- сфокусуватися на зоні свого впливу (“На що я можу вплинути зараз? Що у зоні мого контролю?”)
Як зберігати зв’язок із реальністю
Я детально розповіла про це в одному з відео інтенсиву “Зберись!”:
А про те, як приймати реальність, я розповіла на вебінарі “Як навчитися приймати”: