Антоніна Шаленна
Колесо балансу: “за” та “проти”
Коли я вперше дізналася про колесо балансу – була у захваті. Тепер я знаю, чого не вистачає в моєму житті й куди мені потрібно рухатися.
Я старанно заповнювала його щотижня протягом кількох місяців (це було років 10 тому). Але потім втомилася. Втомилася від того, що не виходить зробити його гармонійним. Замість мотивації я отримувала розчарування.
І зараз я розумію, чому колесо балансу так у мене спрацювало.
По-перше, колесо балансу – це діагностичний інструмент. Він потрібен лише для того, щоб побачити себе в конкретний момент, у точці А. Я ж використовувала його як інструмент планування.
По-друге, моєму внутрішньому перфекціоністу було важливо досягти 10 балів у всіх сферах (ну гаразд, хоча б 8 – на менше я не погоджувалася). Менша кількість балів сприймалася як невдача (“Мало старалася”, “Треба було більше робити…”).
По-третє, колесо балансу не було пов’язане зі звичками та цілями. Так, десь вони перетиналися, але не було чітко прописаних кроків. Не було аналізу точки А (була лише фіксація, але не аналіз) і бачення того, куди я хочу прийти (точка Б). А отже, не було й конкретних кроків для руху. Наприкінці тижня була тільки констатація фактів-балів.
Чи означає мій досвід, що колесо балансу – це поганий інструмент?
Ні, адже колесо балансу – це всього лише інструмент. І безглуздо скаржитися на те, що пилкою незручно забивати цвяхи.
Колесо балансу потрібно використовувати для діагностики – щоб зрозуміти, де ти знаходишся у цей момент. Особливо якщо відчуваєш незадоволеність, але не можеш зрозуміти, в чому саме проблема.
Але коли воно стає метою (сильне бажання досягти по всіх сферах 10 балів) – це призводить не до балансу в житті, а навпаки – до дисбалансу (ось такий парадокс). Коли ти намагаєшся “витягнути” всі сфери, тебе навряд чи вистачить надовго. А ти будеш прагнути “витягнути” їх на максимум (адже 2 бали у всіх сферах навряд чи когось влаштують). Тут і до вигорання недалеко.
Тому…
Інструмент не повинен стати ціллю.
Чи можна застосовувати колесо балансу для планування?
Можна, але лише для зв’язку вашого життя, яким воно є зараз, з бажаним (тобто шлях від точки А до точки Б). Тут важливо об’єктивно оцінити, що у вас уже є в конкретній сфері й що вам хочеться мати на 10 балів. І, увага, не чекати, що це станеться саме собою, а прописати кроки, які допоможуть вам просунутися у напрямку до точки Б.
І не треба намагатися тягнути всі сфери одночасно. Оберіть ті, які для вас зараз найбільш актуальні (важливі) або які можуть одночасно підтягнути інші сфери (наприклад, налагодивши сон у сфері “Здоров’я” у вас з’явиться більше сил для дій у сфері “Самореалізація”). І сфокусуйтеся саме на них.
Я знаю, що хочеться, щоб колесо було ідеально круглим. Але мені здається, що це ілюзія. І можна витратити багато сил та часу, намагаючись досягти неможливого. У кожний момент життя є перевага в якийсь бік. Якщо я приділяю час роботі, у цей момент я не можу приділяти його дітям. Якщо я займаюся спортом, я не можу присвятити цей час хобі.
А як же баланс?
Я вважаю, що баланс має бути в моменті. Баланс – це внутрішній стан. Є моменти, коли потрібно більше часу приділити дітям, а є такі, коли важливо більше зануритися в самореалізацію. Тому в один тиждень у моєму уявному колесі балансу буде перевага у сім’ї, а в інший – у самореалізації. Найголовніше – як я почуваюся при цьому.
Більш детально про баланс я писала тут.
Тому повторюся: я “за” колесо балансу як інструмент діагностики й “проти”, якщо воно стає метою.
P.S. Якщо ви зробили своє колесо балансу і відчуваєте невдоволення чи не можете побачити свою точку Б, до якої хочеться рухатись, буду рада допомогти вам на коуч-сесіях.
