Чому не варто чекати на “світло в кінці тунелю”

Чекати, що одного разу все зміниться, налагодиться й далі можна буде жити без турбот — це дитяча і дуже непродуктивна позиція.

«…і жили вони довго та щасливо» — чули ми наприкінці казки, як підсумок, як приклад того, чим завершуються труднощі.

Але у житті все по-іншому. У житті немає світла наприкінці тунелю, немає такої точки, до якої потрібно дійти, а потім розслабитися та почати жити без турбот.

Бути дорослим — це вміти бачити життя у всій його повноті. Це приймати дуальність життя, коли одночасно в нашому серці може бути горе і щастя, життя і смерть, тривога та радісні моменти.

Бути дорослим — це розуміти, що життя не складається лише з чорного чи лише білого. У кожний момент часу воно наповнене різними фарбами та різними почуттями.

Чорним воно нам здається тоді, коли ми фокусуємось на чорному і не помічаємо білого.

Можна все життя йти в надії на світ у кінці тунелю, а можна щодня помічати світлі моменти (і створювати їх). І тоді, озирнувшись наприкінці життя, можна побачити не чорний тунель, а світлий шлях, що складається з різних відтінків та емоцій.

Загалом, це нормально і природно — прагнути, щоб все було добре. Проблема починається тоді, коли це стає нав’язливою та утопічною метою – «абсолютно все має бути добре». У цьому очікуванні є кілька небезпек:

По-перше, у нашому житті рідко буває постійно все гаразд. Життя змінюється, постійно відбуваються якісь події. А наш мозок за умовчанням “заточений” на пошук “негативу” (це еволюційно допомагало нам виживати). І тому ми насамперед бачимо «погані» події. Тому наше життя ніколи не бачиться нами як «абсолютно щасливе».

По-друге, немає чітких критеріїв — як це «все добре» (те саме світло наприкінці тунелю, якого ми прагнемо). Тому важливо поставити собі такі питання: «А як я зрозумію, що дійшла кінця тунелю? Що говоритиме про наявність світла? Як я буду почуватися тоді? Що думати? Що робити?“.

Важливо визначити чіткі критерії, які підкажуть вам, що ось воно – світло в кінці тунелю. Інакше ви йтимете до цього світла все життя, як ослик за морквою.

Отже, щоб не потрапити в пастку світла в кінці тунелю важливо зробити дві речі:

  • визначити для себе критерії «світла в кінці тунелю»
  • бути в позиції Дорослого та сфокусовано помічати добрі моменти у своєму житті.

Поділіться в коментарях — чи помічали за собою очікування світла наприкінці тунелю? І чи корисна для вас була ця стаття?

Антоніна Шаленна

Антоніна Шаленна

Коуч м'яких трансформацій.
Автор коучингових блокнотів-воркбуків.
Автор трансформаційних програм, курсів, інтенсивів.

Поділитися

Залишити відповідь

Your email address will not be published. Обов'язкові поля помічені із *

Post comment