Все, що ти робиш, варто робити для себе

Багато років все, що я робила – це було для інших. Для того, щоб їм було добре. Або для того, щоб вони похвалили мене, сказали, яка я потрібна і яка я молодець.

Але це – шлях в нікуди. Ні, навіть не так – не в нікуди. Це шлях до вигорання та образ.

Тому поступово я прийшла до наступного принципу – “Все, що ти робиш, варто робити для себе”.

Не для держави, компанії, сім’ї, чоловіка, дітей… А насамперед для себе.

Держава та компанія можуть збанкрутувати. Від сім’ї, чоловіка, дітей можна почути «А я не просив» (і це справді так). Тому, щоб не було боляче за вкладені сили та витрачені роки, варто все робити для себе.

Перш ніж щось робити, запитайте себе:

  • Навіщо мені це робити? Заради чого?
  • У чому моя користь/вигода/задоволення?
  • Заради яких моїх цінностей та цілей варто це зробити?

І контрольне питання:
– Я це роблю для себе чи інших?

У всьому шукайте особисту вигоду – “Що хорошого в цьому для мене?”

Наприклад, я готую вечерю. Звичайно, я готую її не тільки для себе. І можна фокусуватися на тому, що я це роблю для чоловіка та дітей. В такому випадку я чекаю від них подяки. І якщо цього не трапляється (або мені здається, що подяки недостатньо), я відчуваю образу.

Якщо ж я фокусуюсь на собі, то розумію, що вечеря – це внесок в мою цінність “Сім’я”. Що таким чином я підтримую те, що важливо для мене. Що так я можу проявляти свою любов до рідних. Тобто перша людина, якій добре – це я сама.

Дія одна і та ж – приготування вечері. Але настрій і почуття зовсім різні.

Такий підхід має безліч переваг.

По-перше, ви чітко побачите, що для вас є важливим, потрібним та цінним.

По-друге, у вас не буде образ на інших людей (які не оцінили ваші старання) та світ загалом.

По-третє, з’явиться більше часу на справді важливі та цінні для вас справи та заняття, адже ви не витрачатимете його на те, щоб догодити іншим та робити “добро”, про яке вас навіть не просили».

Так, цей підхід дуже радикальний. Особливо для тих, хто в дитинстві часто чув закиди в егоїзмі. Але егоїзм — це вимагати подяку за те, що вас не просили робити.

Створювати своє життя та діяльність навколо себе — це не егоїзм, а нормальний стан для людини, яка любить себе, цінує себе та піклується про себе. І з цієї позиції вже дає щось іншим, дбає про інших. Це позиція дорослої людини.

Дозволяючи собі будувати своє життя, ми дозволяємо й іншим людям бути собою, не давимо їх образами та докорами, не відвойовуємо собі місце під сонцем у їхньому житті. У такому житті з’являється більше повітря та простору. Простору для любові, творчості, бажань та взаєморозуміння.

P.S. Як навчитися піклуватися про себе і що заважає вам піклуватися про себе, ви дізнаєтесь у процесі роботи з воркбуком “Дбати про себе”

Антоніна Шаленна

Антоніна Шаленна

Коуч м'яких трансформацій.
Автор коучингових блокнотів-воркбуків.
Автор трансформаційних програм, курсів, інтенсивів.

Поділитися

Залишити відповідь

Your email address will not be published. Обов'язкові поля помічені із *

Post comment